Українська література - 8б кл.

 

27.10.2021

Т.Г.Шевченко.Усвідомлення власної місії поета. «Мені однаково, чи буду».

Творча робота.

1.Складання резюме поета.

2 Створення сторінки Шевченка в Інстаграм(Фейсбук).

3.Створення інтелектуальної карти до життєвого та творчого шляху Шевченка.

4. Створення сторітеллінгу за біографією Шевченка.

Сторітеллінг (у перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати; отже, сторітеллінг – це розповідь історій) – це мистецтво захоплюючої розповіді та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну сфери слухача.

5.Створення афіші до кінопоказу "Тарас Шевченко".

6. Творча робота «Хто під маскою?»

ПРИКЛАДИ ВИКОНАННЯ ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ:

 

 

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.Виконати одне з творчих завдань на аркуші формату А4 або А3. Сфотографувати та надіслати на вебсервіс Google Клас.

2.Виразно читати поезії «Думи мої, думи мої...», «Ой три шляхи широкії» та «Мені однаково, чи буду». Один із них вивчити напамʼять.

 

8в кл. Дата:12.01

8а кл. Дата: 14.01

ТЕМА: ІЗ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ ( КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТ.)

Іван Малкович (10.05.1961)

1. Ознайомтеся з біографією Івана Малковича.

Іван Малкович — український поет і видавець.

Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. 

Член Спілки письменників з 1986 р. Лауреат Шевченківської (2017) та інших літературних премій, кавалер "Ордена усмішки" (Польща).

Автор семи «дорослих» поетичних книг: «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник з новими віршами», 2013, 2016, 2017.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим поетом». «Увесь літературний Ірпінь кілька днів величав мене „королевичем молодої поезії“, тож моєму юнацькому щастю не було меж... Ми захлиналися своїми й чужими віршами, а я до півночі, до крові на пальцях, грав на гітарі і співав призабутих гуцульських і лемківських пісень...»

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі»..

Іван Малкович — редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». .

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, азербайджанською, словацькою, словенською мовами.

Малкович про видавничу справу

– Моє кредо — щоб українські книжки були такі гарні, щоб дитина підійшла до прилавка і сказала: «Дай мені цю, ту й оту». Тобто щоб ми якістю переконували і перемагали. Якщо будемо робити добрий продукт — українські книжки, мультфільми, фільми, тоді люди потягнуться до цього. Зрозуміло, що має бути і підтримка держави. Коли я кілька років тому гуляв по тоді ще Дніпропетровську, мене дехто впізнавав, підходив, дякував за книжки. Дякували російською, хоча мої книжки всі українською. Отже, вони купували їх для своїх дітей.

Це для мене найважливіше. Ми всі українці. Сталося так, що багато людей зі зрозумілих причин не розмовляло українською. Та не біда! Але якщо вони толерантні, а більшість саме така, якщо вони заохочують своїх дітей вчитися українською, якщо розуміють, як це важливо, — я відчуваю радість.

2. ПОСЛУХАЙТЕ АВТОРСЬКЕ ВИКОНАННЯ ВІРША "ІЗ ЯНГОЛОМ НА ПЛЕЧІ" ТА ІСТОРІЮ ЙОГО СТВОРЕННЯ.

Благодійна діяльність Лауреата Шевченківської (2017р.) премії І. Малковича.

Домашнє завдання: повторити творчість 

В. Голобородька,  В. Підпалого, В.Герасим'юка, І. Малковича, А. Мойсієнка, І.Павлюка, Г.Кирпи. Підготуватися до тестової роботи.

8в кл. Дата:13.01

8а кл. Дата: 13.01

ТЕМА: ІЗ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ ( КІНЦЯ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТ.)

Урок  на платформі Zoom

ГАЛИНА КИРПА

  Народилася 1 січня 1950 року в селі Любарці Бориспільського р-ну Київської області.

  У 1966 році закінчила Любарецьку середню школу. В дитинстві мріяла бути бібліотекарем. З першого разу не вдалося вступити до вищого навчального закладу, тому працювала на фабриці, в радгоспі, друкаркою у видавництві, журналістом. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

 Працювала у видавництвах «Дніпро», «Мистецтво» та інших.  Загалом журналістській роботі віддала 12 років .

 В 1984 році вийшла перша збірка поезій «День народження грому». 

Твори Галини Кирпи перекладено албанською, англійською, білоруською, польською, російською та французькою мовами. Друкувалася в Польщі, Білорусі, Чехії, Словаччині, Канаді, США. 

Також письменниця робить значний внесок в літературу, перекладаючи твори іноземних авторів на українську мову. Перекладає з білоруської, данської, німецької, норвезької та шведської мов. 

 Галина Миколаївна Кирпа – авторка:  6 поетичних книжок:  збірок ліричних новел, шкільних читанок, тритомної читанки-хрестоматії для дошкільнят  антології поезії української діаспори «Листок з вирію».

"Мій ангел такий маленький"

 У кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. Людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще .

Художні засоби :

Анафора(кожна строфа має однаковий початок), зменшено-пестливі слова.

 Вірш змушує замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. Вірш викликає роздуми про вічне та виводить уяву читача за межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан.

 Система віршування.

 Авторка використала верлібр (вільний вірш), але з досить чіткою строфічною будовою.  За допомогою повторів створюється такий ритм, який, немов заколисуючи заспокоює читача, дозволяє йому зосередитися на роздумах про невидимого заступника.

Послухайте вірш.

                           

                               "Коли до вас темної ночі"

Лев є символом сили, свободи, гідності, благородства. Нам важко уявити його лякливим і зовсім неприродньо виглядає Лев у клітці.

 Зоопарк у творі Галини Кирпи – це місце, де тварин тримають в неволі.

 Казкова Лев’яча Держава є алегоричним означенням бажаного суспільства вільних людей. Зберігаючи в своїй душі дитячу віру в казку, лірична героїня закликає вберегти Лева від зоопарку і зробити все, щоб його нащадки не знали про неволю.

Домашнє завдання: 

1.Повторити творчість 

В. Голобородька,  В. Підпалого, В.Герасим'юка, І. Малковича, А. Мойсієнка, І.Павлюка, Г.Кирпи. Підготуватися до тестової роботи.

2. Виконати тест за творчістю цих поетів.

Перейти за посиланням.

https://demchenko15.blogspot.com/p/8.html

8в кл. Дата:19.01

8а кл. Дата: 21.01

ТЕМА: Іван Карпенко - Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного драматурга XIX ст., про театр корифеїв.

Трагікомедія "Сто тисяч" - класичний взірець українського театру корифеїв.

Український філософ, просвітитель і письменник Г.С.Сковорода, говорив:

Світ подібний до театру:

Щоб грати в нього успішно і з похвалою,

Беруть ролі за здібністю.

 

 Величезний внесок у розвиток  театрального мистецтва в Україні  у буремний період ХІХ століття належить величній родині Тобілевичів.

 Хто такі Тобілевичі? 

Тобілевичі –  це український старовинний шляхетський рід литовсько-білоруського та польського походження.  Представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-мистецького розвитку національного українського реалістичного професійного театру.  Четверо дітей Карпа Тобілевича із шести пізніше  стануть видатними діячами українського театру

Марія (псевдонім Садовська – Барілотті). Вона належала до найкращих артисток і співачок свого часу. 

Іван (сценічний псевдонім Карпенко-Карий). Він  виступав не тільки на сцені, а й був відомий у літературі як майстер реалістичних комедій і драм. 

Микола (псевдонім Садовський). Микола взяв на честь матері прізвище Садовського і був знаменитим актором і режисером. 

Панас  (псевдонім Саксаганський). Був відомим актором і режисером.

Одним із найвидатніших творців українського театру є Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич), про якого 

І. Франко сказав, що він «був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом, та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література». 

 Ознайомтеся з життєвим та творчим шляхом митця, переглянувши презентацію та відео.

   

ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТ 

Карпенко-Карий → драматург → артист → режисер → вихователь артистичної молоді → канцелярист → основоположник українського реалістичного театру → громадський діяч → писар столоначальник секретар...

 Псевдонім Карий письменник обрав від прізвища улюбленого героя, персонажа із драми Т. Шевченка Гната Карого.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.Вивчити біографію Карпенко - Карого.

2. Читати твір "Сто тисяч".

3.Виконати тест за біографією  Карпенко - Карого.  https://demchenko15.blogspot.com/p/8.html

 

 8в кл. Дата:20.01

8а кл. Дата: 20.01

 Урок  на платформі Zoom

 

ТЕМА: Проблема влади грошей, бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи. Актуальність проблем, порушених у творі, для сучасного життя.

1. Ознайомтесь із теорією.

Драма — літературний рід, у творах якого, призначених для вистави на сцені, явища життя й характери розкриваються в розмовах та діях персонажів.

Основні особливості драматичних творів: єдність дії та слова; зображення персонажів через їхні вчинки, поведінку, висловлювання; відтворення подій як живого процесу; наявність ремарок; призначення для вистави на сцені; поділ тексту на дії, картини, яви; діалогічна форма.

Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчуються негативні суспільні й побутові явища, змальовується смішне. Комедії можуть бути гумористичні  і сатиричні.

У гумористичних комедіях викриваються хиби в характерах окремих людей, унаслідок чого герої потрапляють у різні смішні ситуації.

У сатиричних комедіях викриваються й засуджуються корінні вади суспільного життя.

Трагедія — драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а незвичайний герой потрапляє в безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і, як правило, гине.

Трагікомедія — вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії.

 ЦЕ ЦІКАВО!

 ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ трагікомедії «Сто тисяч »

1889 р. І. Карпенко-Карий створив . Поштовхом до її написання стали реальні факти ошуканства в Єлисаветграді. Про один із таких випадків згадувала дружина письменника: «Треба сказати, що різні шахраї з міста дуже часто намагалися обдурювати отаких «калиток»¹. Це було тоді звичайним явищем. Ми чули про один випадок, коли якийсь пройдисвіт продав чистий папір замість фальшивих грошей селянинові з сусіднього села, що було недалеко від станції Шостаківка. Цей випадок був не поодинокий. Таким чином нічого «Сто тисяч» не було. Все в ній було взято з життя, яке вирувало навколо нас».

2. Послухайте твір.

"СТО ТИСЯЧ". АУДІОКНИГА

blob:https://www.youtube.com/b92a4a31-1b0d-48e3-b53e-0261de509e42

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Прочитати твір "Сто тисяч".

2. Аналізувати образи твору.

4- чверть розпочато. Вітаю! Бажаю успіхів!

8в кл. Дата:30.03

8а кл. Дата: 31.03

 Урок  на платформі Zoom

Ніна Бічуя." Шпага Славка Беркути."Максимальне навантаження" як вияв моральності та відповідальності в житті.

1.Перегляньте буктрейлер до твору"Шпага Славка Беркути".

 

2. ОЗНАЙОМТЕСЯ З ІНФОРМАЦІЄЮ

Повість Н. Бічуї має нетрадиційну побудову: починається розділом із інтригуючою назвою «Про те, що сталося пізніше», у якому зображує події, що є найближчими до кульмінації.

Письменниця поєднує різні часові періоди (герої у тринадцять років і в дитинстві), розповідає про події від першої та від третьої особи; подає розлогу, із багатьма подіями експозицію; паралельно говорить про чотирьох однокласників — Славка Беркуту, Юлька Ващука, Лілю Теслюк і Стефка Вуса. Їхні долі то переплітаються, то на певний час розходяться.

Письменниця обрала таку композицію повісті, щоб читач поступово робив висновки про кожного персонажа. Авторка спочатку паралельно змальовує героїв, щоб читач міг порівнювати їхнє оточення, родину, захоплення. 

У розділі «Чотири портрети» знайомимося з героями, робимо певні висновки про кожного з них, бачимо оточення, у якому зростають хлопці та дівчинка. Потім оцінюємо ситуації, у які потрапляють герої, і доповнюємо характеристики персонажів. Ще один блок розділів показує кожного з героїв, крім Лілі, удома, тому читач бачить стосунки дітей і батьків, аналізує родинні цінності та вплив батьків на формування їхніх характерів. Далі авторка веде розповідь динамічніше, наближаючи нас до найголовнішої події. 

Передостанній розділ «Як усе було» передує першому «Про те, що сталося пізніше», і читач нарешті розуміє, хто винен, хоча протягом усього твору ставив собі це запитання і не знав на нього відповіді.

 Розділи, написані від імені Славка Беркути, переконують, що цей герой не міг зв’язатися із сумнівною компанією, бо здатен визнати свої помилки й витримати максимальне навантаження.

 Отже, композиція твору допомагає авторові тримати майже детективну інтригу до кінця повісті, глибше зрозуміти героїв, побачити їх із різних боків, умотивувати поведінку кожного персонажа, а також дає змогу читачеві самостійно робити висновки.

 Символізм назви. Назва повісті символічна. У ній ключовим словом є «шпага». Зброя не має своєї волі, вона не несе відповідальності за те, у чиїх руках опиняється й чи буде використана на добру справу. Письменниця вкладає шпагу в руки Славка Беркути, ставлячи його перед вибором у скрутних ситуаціях. І саме йому вирішувати, як вчинити зі зброєю, бо кожна людина має відповідати за свої вчинки перед собою й світом.

 «Максимальне навантаження» - символічний образ у повісті. Це технічний термін, але у висловлюванні Славкового батька він набув нового сенсу. Беркута-старший сказав синові, коли через недбалість механіка Комарина загинув пілот: 

«Ти чув про максимальне навантаження? У цього, – тато кивнув на стілець, де сидів перед тим Комарин, – у цього максимум дуже незначний. Максимальне навантаження – справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил...».

 "Хлопець заварював матері чай і думав про серйозну розмову дорослих людей, свідком якої він став. Міркував над отим максимальним навантаженням і над тим, що дрібниця може набирати значного змісту. До кожної людини приходить момент, коли вона стає старшою, і не обов'язково для цього лічити свій вік на десятки – події не раз важать більше, ніж час".

Славко вирішив стати перед «судом», але без батьків. Це було випробування з «максимальним навантаженням», яке він витримав. У цьому випробуванні Беркута зрозумів, як важливо мати справжніх друзів, а також усвідомив необхідність боротьби не тільки в спорті, а й у повсякденному житті.

Твір утверджує ідею про те, що характер справжньої особистості гартується тільки в боротьбі з життєвими труднощами, й орієнтирами в цій боротьбі є загальнолюдські цінності.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

ПРОЧИТАТИ ПОВІСТЬ "Шпага Славка Беркути".

8в кл. Дата:31.03

8а кл. Дата: 01.04

 Урок  на платформі Zoom

Ніна Бічуя." Шпага Славка Беркути."

ОБРАЗИ СЛАВКА БЕРКУТИ, ЮЛЬКА ВАЩУКА, СТЕФКА ВУСА, ЛІЛІ ТЕСЛЮК.

Характеристика Славка Беркути

Славко Беркути хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.

Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин

Вік Учень 7–8 класу

Місце проживання Місто Львів

Стосунки з батьками Добрі, довірливі, співчутливі

Ставлення до друзів Товариський

Улюблене заняття Фехтування, спелеологія

Стосунки з природою Захоплений природою, бачить в усьому таємниці, любить їх відкривати, цікавиться печерами

Вчинки Знаходить собі заняття, багато займається самореалізацією, страждає через «недовіру» однокласників

Риси характеру Добрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовність долати труднощі

Ставлення автора Захоплення від вміння самореалізовуватись

 Характеристика Юлька

Юлько вдома ніжний із матір’ю, любить гуляти містом із батьком, захоплений його розповідями про старе місто; з однолітками часто буває пихатим, заздрісним, нечесним.

Позитивне та негативне в образі Юлька

Позитивне Негативне

• Романтичний

• Розумний

• Відмінник

• Любить батька й маму

• Має багату уяву

• Гарно малює, особливо коней

• Пишається батьком • Гоноровий

• Ображає поранену сороку

• Самотній

• Гордий

• Зарозумілий

• Підступний

• Не дотримує слова

Справжні морально-етичні цінності позачасові, як і твір, що вчить щирості, відкритого погляду на світ, вірі в добро, любові, прощенню, прагненню до гармонії і самовдосконалення.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Скласти характеристику до образів Стефка Вуса та Лілі Теслюк.

Характеристика Стефка Вуса

 Характеристика Лілі Теслюк

 

 

 

8в кл. Дата:06.04

8а кл. Дата: 07.04

 Урок  на платформі Zoom

УМР. Написання фанфіків на основі повісті

Питання для самоконтролю.

-   Що називається композицією художнього твору?

-   У чому особливість композиції повісті «Шпага Славка Беркути»?

-   Чому батько дозволив Славкові стати свідком важкої, серйозної розмови з Комариним?

-   Що означає тримати максимальне навантаження в житті?

-   Чи потрібно змінювати в інших людях те, що тебе в них не влаштовує?

-   Чи допомогла ця повість правильно будувати стосунки з ровесниками?

       ПОВТОРІТЬ ЗМІСТ ТВОРУ. ПІДГОТУЙТЕСЬ ДО ТЕСТУ.

      ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.Напишіть лист Юлькові від імені Славка Беркути.

2.Напишіть фанфік на основі повісті.

3. Створіть лепбук за повістю.

КРЕАТИВНІСТЬ ТА ТВОРЧІСТЬ РОБОТИ БУДЕ ОЦІНЕНА НАЙВИЩИМИ БАЛАМИ. 

ЗАВДАННЯ БУДЕ ПЕРЕВІРЯТИСЯ В ШКОЛІ. НАДСИЛАТИ НЕ ПОТРІБНО.

 

8в кл. Дата:07.04

8а кл. Дата: 08.04

КОНТРОЛЬНЕ ТЕСТУВАННЯ

Виконайте тест за повістю "Шпага Славка Беркути"

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfoagv8wyS4ncO2DsrSf2SorH9D7keV3R8YnwP7dAUPoL4dLQ/viewform?usp=sf_link

ЯКЩО БАЖАЄТЕ, СПРОБУЙТЕ ВИКОНАТИ ЦІКАВІ ЗАВДАННЯ.

 https://padlet.com/stelmach_maja1980/nb2tmxau3z6l

ДАТА: 

13.04 - 8в

14.04 - 8а

ТЕМА:  ВОЛОДИМИР ДРОЗД. "БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО".

Ти знаєш, що ти – людина?

        Ти знаєш про це чи ні?

    Усмішка твоя – єдина,

            Мука твоя – єдина,

                     Очі твої – одні.

Ці  віршовані рядки В. Симоненка добре вам відомі.

ЛЮДИНА. Вінець Божого творіння. Найвеличніша істота на землі. Якою вона має бути, аби заслужити право називатися людиною з великої літери? 

  Кожен мріє виплекати в собі найкращі людські якості, наблизитися до ідеалу, зберегти оту неповторність, даровану кожному з нас від народження Богом і природою. Але не  всім це вдається.

Хто чи що заважає нам зберегти свою індивідуальність, не загубися в натовпі собі подібних? Та й чи варто вирізнятися з-поміж інших, адже для цього треба мати мужність і витримку.                        

Сьогоднішня наша розмова – про коня – розумного і вірного друга, вічного помічника людини.  Але не тільки про нього. Письменник надав своєму героєві, коневі на ім’я Шептало, багато людських якостей, зробив досить прозорі натяки на природу людських типів, в алегоричній формі відобразив проблему пристосуванства і збереження індивідуальності.

Яскравим прикладом нових творів В. Дрозда є оповідання «Білий кінь Шептало», яке вперше надруковане в 1965 р., 1967 р. з’явилося його продовження — «Кінь Шептало на молочарні». Нині ці твори перекладені десятками мов світу. І вони в оригінальній алегоричній формі представляють стан людини не лише в тогочасному радянському суспільстві, а й порушують важливу проблему особистості в будь-якому суспільстві, проблему її внутрішнього роздвоєння.

«Усе свідоме життя я творив себе, бо тільки духовно багата особистість здатна щось справжнє написати, за наявності, звичайно, літературного таланту», – зазначив В.Дрозд у щоденникових записах під назвою «Бог, люди і я». 

Він вирішує «здійснитися як особистість, як літератор». 

Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1939 року на  Чернігівщині в сім'ї колгоспника. Рідне село письменника – Петрушин – межує з  Білоруссю та Росією. Тому мова мешканців його села, як називав її В. Дрозд, була «петрушинська». Коли хлопчикові було 2 роки, почалася Велика Вітчизняна війна. Батька забрали на фронт і 3 роки не було про нього жодної звісточки. Мати тяжко бідувала  з 2 дочками і сином. Сестру Любу німці тричі везли на каторжні роботи, але вона завжди тікала. Отже, було біди та горя  доволі. Не озло-битись на людей допомагала милосердність матері, яка подавала дітям приклад людяності. Після війни у колгоспі працювали полонені німецькі солдати: полонені всідалися край дороги і сьорбали суп із казанків, а діти так гасали по дорозі, що пісок з-під їхніх ніг попадав в очі німцям. Дітей нагнала мати В. Дрозда, сказавши, що люди обідають. Так гуманно поставилася мати до фашистів,  незважаючи на те, що ледь вбереглася від куль німецького автоматника, що зазнала голоду і холоду в роки окупації.                                                                                                                                        Освіта. Читати вчився із книжок  старших сестер. До школи ходив у сусіднє село, долаючи 8 км в один бік. Писав на  газетному папері, читав ночами книги, які після війни були рідкістю. Коли йому минуло 8 років, померла мати. Батько одружився вдруге, і Володимир повністю залежав від батьківської сім'ї, оскільки за школу треба було платити. Хлопчина вирішив заробляти на хліб самому. Почав писати вірші. Коли надрукували один із них про берізку, то замість гонорару Володимир отримав неприємності  – голова сільради неправильно зрозумів вірш. Атестат про середню школу не отримав, бо  не сплатив за навчання.

 Доросле життя.

Щасливий збіг обставин допоміг Володимиру стати журналістом під псевдонімом  Семирозум  –  прізвисько одного із предків.Працював заввідділом обласної газети в Чернігові.У 1968 році закінчив  Київський університет імені Т. Шевченка, факультет журналістики.

Літературний дебют відбувся в журналі  «Дніпро», де в 1962 році надрукували його повість «Люблю сині зорі» і два оповідання. В. Дрозд написав понад 20 книг повістей та оповідань, які перекладені європейськими мовами. Герої творів наділені добротою і співчутливістю.

Кілька років Володимир Григорович очолював редакцію журналу  «Київ», був першим заступником голови Національної спілки письменників України. 

За роман «Листя землі» в 1992 році йому було присуджено Шевченківську премію; за активну громадську діяльність  – орден Ярослава Мудрого V ступеня.

Помер В. Дрозд 23 жовтня 2003 р. Написав заповіт: 

«Я не люблю і не хочу пишних похорон. Калинове урочище між Халеп’ям і Витачевим, де я був щасливим і духовно наповненим, нехай буде моєю могилою. Читайте книги  В. Дрозда, смійтеся і плачте з прекрасності, недолугості і короткочасності життя земного. А мене шукайте на Витачевській дорозі або в небесах над Калиновим гаєм»).

Перегляньте буктрейлер до твору "Білий          кінь Шептало".

     Перегляньте відеоурок за твором.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

ПРОЧИТАТИ ТВІР 

ВОЛОДИМИРА ДРОЗДА "БІЛИЙ КІНЬ           ШЕПТАЛО".

ДАТА: 

14.04 - 8в

15.04 - 8а

ТЕМА:  ВОЛОДИМИР ДРОЗД. "БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО". АЛЕГОРИЧНІСТЬ ОБРАЗУ КОНЯ.

Сьогодні на уроці ми поведемо мову про коня, якому В. Дрозд дав ім’я Шептало. Так, ім'я, а не кличку, оскільки надав своєму героєві багато людських рис. Ми розглянемо алегоричний образ коня Шептала, з’ясуємо, який інший образ вгадується під образом головного героя оповідання.

Поняття людської індивідуальності конденсується у словосполученні «білий кінь». Наші предки вірили в те, що колісницю Сонця возять білі коні. Отже, образ білого коня асоціюється з благородством, вищістю, обраністю.

                               Білий кінь у слов’янській міфології

У святковому ритуалі давніх слов’ян однією з емблем був білий кінь, що біжить по небу. Наші предки шанували білого коня, якого вважали священним. Він уособлював Світанок. На острові Ругії колись стояв храм Світовида. При цій святині жрець утримував білого коня, на якому було заборонено верхи їздити, бо це був священний кінь. Досі зберігся звичай переможця  – полководець в’їжджає в місто через тріумфальну арку на білому коні.

На сьогоднішній день існує вислів: «на білому коні в’їхати» – тобто з’явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху.

Головним героєм твору є тварина,  але ми говоритимемо про проблеми людини в суспільстві. Автор наділив свого героя багатьма людськими рисами.

Алегорія – інакомовлення; наділення тварин, птахів, рослин, предметів рисами характеру людини.

Характеристика художнього образу коня Шептала

1.На конюшні з’явився босоногий хлопчик-підпасок. Він ударив батогом,       аж луна покотилась.

Запитання. Який метафоричний образ виводить автор на початку оповідання, символом чого він є для Шептала? 

(Мета́фора (грец. μεταφορά  – «перенесення»)  – один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю).

 Метафоричний образ батога як символ рабської покори, страху, пригнічення особистості, підневільного становища, приниження гідності.

2. Був суботній вечір. Стомлені коні відпочивали. Але один з них повинен був везти зелень свиням. Шептало був упевнений, що це буде не він.

Запитання. На чому ґрунтувалася ця впевненість?

 Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі. 

Запитання. Які думки роїлися в голові Шептала? 

 3.«Думка про роботу забарвлювала все в темні холодні тони. Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди – у цім було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці – колеса торохтять по бруківці, торохтять бідони, хитаються корзинки, кудкудакають кури, ґелґочуть гуси. Навколо ж стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусідніх сіл, і всі бачать сором його, білого коня. Коли вже бути відвертим до кінця, то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові».

4. Запитання Що найбільше гнітило Шептала в його табунному житті?

«З усього нинішнього життя найвище гнітила його оця табунна, тричі на день подорож до колодязного корита...» до слів «... Шептало й собі змушений був штовхатись і лізти наперед, у тісняву, ніби звичайний кінь».

 5. Запитання. Чи показував Шептало свій норов?

«Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер...» до слів «...я інакший, ніж вони, нас з тобою таких тільки двоє...»

− І тільки в уяві, наодинці, він є гордим, шляхетним конем, зі стрункими ногами, незалежним вигином шиї.

6. Але одного-таки разу Шептало проявив характер.

Запитання. Як це сталося? У чому виявився протест слухняного коня Шептала і як він визрів?

 Цитата від слів «На косогорі Шептало спинився, підвів голову з тужними очима...» до слів «Він так і не підійшов до корита, хоч дуже хотів пити».

− Чи стала розв’язка оповідання для вас несподіваною? Спрогнозуймо  іншу розв’язку.

 Цитата від слів «Але ця гірка правда вже не сколихнула Шептала...» до слів «Колишній спокій та розсудливість повернулися до Шептала».

 Чи легко бути “білою вороною”?

Створений Володимиром Дроздом кінь Шептало уособлює особистість, яка не хоче миритися з приниженням гідності. Головне в людині – її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінці, спосіб життя, – все це є ознаками нестандартних особистостей, яких не розуміють оточуючі. Тому такі люди живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними. Прикладом такої особистості є білий кінь в однойменному оповіданні В. Дрозда.

БЕСІДА ЗА ЗМІСТОМ ТВОРУ 

Це оповідання про...що? (про гірку правду життя приниженої особистості, деформацію її душі; про потяг людини до волі, свободи; про пристосуванство і збереження волі);

знайомить нас ... з ким? (з конем Шепталом, який в алегоричній формі уособлює особистість, що втрачає свою індивідуальність, пристосовується, діє, «як усі»);

спонукає нас ...до чого? (до розмови із самим собою; до роздумів про цінність свободи; до приємних спогадів про дитинство, про здійснені мрії);

навчає нас ... чого? (що треба берегти індивідуальність, розвиватися; бути собою в будь-якій ситуації, не губитися в натовпі);

переконує в тому, що її автор – непересічна творча особистість, бо ...

(ставився серйозно до літератури; у своїх творах порушував важливі проблеми; поєднував реальне і фантастичне; автор химерної прози; ніколи не писав для шухляд; його цікавила душа персонажа);

оповідання В. Дрозда нагадує нам твір ... («Кольорові миші» Ліни Костенко. У поезії переплелось реальне і фантастичне. Образ кольорових мишей, як і образ Шептала, алегоричний. Теж показано особистість скривджену, самотню, дивну), (вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина». Порушується проблема індивідуальності людини її місця у суспільстві),  мультфільм… («Spirit», теж про непокірного білого коня, його непокірність і бажання бути вільним вражає навіть найлютішого ворога, той не може вистрелити в коника).

Так, Шептало повертається, але мрія залишається. У кожного повинна бути мрія.

ВИКОНАЙТЕ ТЕСТ ЗА ПОСИЛАННЯМ

https://demchenko15.blogspot.com/p/8.html

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Написати фанфік до твору.

ЗАВДАННЯ БУДЕ ПЕРЕВІРЯТИСЯ В ШКОЛІ. НАДСИЛАТИ НЕ ПОТРІБНО.

ДАТА: 

20.04 - 8в

21.04 - 8а

ТЕМА:  ЮРІЙ ВИННИЧУК

"МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА".

— Як ви ставитеся до казки? Чи не вважаєте, що вже «виросли». з неї? Якою повинна була б бути казка, щоб зацікавити вас?

— Чи зустрічали ви людей, які не вміють робити зло, заради інших поступаються своїми інтересами? Як до них ставляться оточуючі? Чи не вважають їх, м’яко кажучи, нерозумними?

— Чи можна, на ваш погляд, за допомогою казки змінити сучасних людей, суспільство на краще?

«Для мене щастя полягає в тому, щоб робити улюблену справу, щоб не робити те, що мені не подобається». — це життєве кредо сучасного українського письменника Юрія Винничука, із творчістю якого ми ознайомимося на сьогоднішньому уроці.

 1.Розповідь про письменника.

Юрій Винничук — представник старшого покоління сучасних письменників. Живе й працює в містечку Винники ніді Львовом.  Твори Ю. Винничука перекладалися в багатьох країнах світу, тому його добре знають за кордоном, а сам він є автором перекладів із кельтських, англійської та слов’янських мов. Мав прізвисько «Чемодан» за енциклопедичні знання та ще, кажуть, твори свої зберігав у чемодані, особливо ті, які не друкували. Щоб пробитися в літературу, вдавався навіть до містифікації — власні вірші видавав за переклади уявного середньовічного ірландського поета Ріанґабара. І це спрацьовувало! 

«Я друкував свої юнацькі вірші під виглядом перекладів з ірландської мови, бо іншого способу надрукувати їх не мав», — згадує письменник.

Як же Юрій Винничук став письменником? Про це ми можемо довідатися з його інтерв’ю.

З ІНТЕРВ’Ю І. СЛАВІНСЬКОЇ З Ю. ВИННИЧУКОМ

«Я в дитинстві, чесно кажучи, не замислювався, ким я хочу стати. До писання не мав спочатку жодних нахилів. Однак мій тато писав гуморески в стилі Руданського. І одного разу в школі, десь у п’ятому класі, оголосили конкурс віршів. Я вдома сказав, що є такий конкурс, і тато мені дав свій вірш. Це був мій перший плагіят. На конкурсі я прочитав вірш, і мене нагородили. Прийшов додому, розповідаю, як мене хвалили. А тато сказав: "Коня кують, а жаба й собі ногу підставляє". Після того я в тата віршів не брав, сам почав писати в стилі Руданського: як і поет, брав анекдоти та завіршовував їх, проте потім закинув це. А в 9 класі захопився Андрієм Чайковським — тоді написав повість про козаків, але знову все полишив. Утім, уже була слава, що я пишу вірші. Про це знали, коли мене приймали в педагогічний інститут на філологію. Вони мене з тим і взяли, що буду молодим поетом. В інституті я знову вдався до плагіату: коли на літературній студії треба було читати власні вірші, то прочитав поезію Богдана Нижанківського, львівського поета 20-30-х років. Отак це все з авантюри й почалося. Тоді сам почав писати, але всі мої вірші на першому курсі були під впливом когось — що читав, під те писав. Насправді, це дуже добра школа. На це можна по-різному реагувати: мовляв, ось він який! А художники чим займаються, коли вчаться малювати? Вони малюють кубики, глечики, а потім картини. Я також рік бавився, а потім уже виписався. Але про письменство не думав. Я ж ніде не друкувався. Десь могли взяти мої вірші й надрукувати, навіть у якийсь збірник включили, але сам нікуди не надсилав поезій. Писав для себе й своїх друзів. Мені просто цікаво було так жити».

Про своє захоплення книжками Ю. Винничук розповідає: «Мені пощастило. В Івано-Франківську ми жили на маленькій тихій вуличці на околиці (це вже майже село). Напроти будиночку була бібліотека.

Я ходив туди кожні два дні порпатися. Тато був зубний лікар, його всі знали, тому до мене ставилися особливо: пускали порпатись у книжках, навіть у відділи, куди відвідувачів зазвичай не пускають.

Я взагалі більше читач, аніж письменник. Щоб писати, треба настроїтись. Я взагалі часто вигадую причини, щоб не сідати писати. Та для читання я не маю жодних перепон — я завалений непрочитаними книжками досі. Я був записаний до різних бібліотек, і серед них була бібліотека видань іноземними мовами. Цікаві були польські, чеські, словацькі видання, там можна було прочитати надзвичайні речі».

«У світі все рівномірне — правди стільки ж, скільки й неправди. Все це гармонія. Абсолютної правди бути не може. Правда, якої хотілося б, часто дуже зрадлива. І в ній часто розчаровуєшся».

До справді закритих фондів мене не пускали. Але на газети та журнали іноземними мовами дивилися крізь пальці.

Саме тому я вивчив іноземні мови — я ж ніколи слов’янських мов спеціально не вчив. Але вперто читав, про значення якихось слів лише здогадувався. З часом їх нахапався так, що тепер усіма слов’янськими мовами можу читати.

— Чому після романів, які мали великий успіх, звернулися до жанру літературної казки?

«Казки писав ще в юності і досі ними захоплююся. У моїй великій бібліотеці один стелаж повністю забитий казками різними мовами. Я їх досі перечитую. І в мене є мрія — опрацювати казки для дітей. А свої казки писав, бо що читаю, те й пишу. Що бачу, те й оспівую».

ЦЕ ЦІКАВО!

Юрій Винничук за щотижневу сторінку Юзя Обсерватора в газеті «Post-Постум». отримав титул «Галицький лицар». (1999 рік). Став першим лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі». за роман «Весняні ігри в осінніх садах». (2005 рік). Отримав відзнаку «Золотий письменник України». 2012 року. Визнаний Послом галицької кухні за визначний внесок у популяризацію галицької кулінарії. У 80-х роках організував естрадну групу «Не журись!». з якою гастролював і для якої писав пісні та сценарії.

За казками Ю. Винничука знято два мультфільми. Твори його перекладені в Англії, США, Канаді, Аргентині, Франції, Німеччині, Хорватії, Чехії, Сербії, Польщі, Японії, Білорусі, Росії.

Незважаючи на зрілий вік, письменник залишається мрійником, романтиком:

«Я хотів би опинитися в Середніх віках і стати безсмертним лицарем. Аби прожити всю історію та виправити її. Іноді їду в маршрутці та мрію, як у 1937 році припливаю на піратському кораблі на Соловки і рятую письменників — Зерова, Підмогильного, Куліша…

А от згадав одну мрію. Щоб мені дали мільйон доларів».

— На що б ви їх витратили?

«Я б заснував своє видавництво».

— Кого б ви видавали у власному видавництві?

«У першу чергу — забутих письменників. Мене гнітить, що їх ніхто не перевидає. Тільки видавництво "Смолоскип" щось робить — видає серію "Розстріляного Відродження"».

Себе Юрій Винничук вважає щасливою людиною.

2. Ознайомтеся з презентацією. Запишіть у зошит біографічні відомості про  письменника.

3.Перегляньте буктрейлер до твору.

2

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ :

 ПРОЧИТАТИ ТВІР "Місце для дракона".

ДАТА: 

21.04 - 8в

22.04 - 8а

ТЕМА:  ЮРІЙ ВИННИЧУК

"МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА". 

Підтекст твору. Проблематика: роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви.

— Які думки Ю. Винничука співзвучні з вашими власними? Чи зацікавилися ви його особистістю, захотіли прочитати твори?

Евристична бесіда.

— Чим був занепокоєний князь люботинський?

— Розкажіть про дракона. Чому він залишився без належного драконячого виховання?

— Чому пустельник не хотів учити дракона грамоті?

— Як дракон відреагував на виступ лицарів?

— Чому князь наказав загасити вогонь, який розпалили, щоб викурити дракона?

Проблематика твору

Завдання:

Знайдіть у тексті цитати, де говориться про патріотичні почуття

«- А ви оголосіть краще, що мене вбито. Я сидітиму тут і носа нікуди не потикатиму.

– Аякже! А де труп? Ти мені трупа давай, а тоді сиди: хоч сто літ! А хто бачив, як тебе було переможено? Гадаєш, всі такі дурні? Я через тебе, гевала, ночей не сплю, вже третій день п’ю. Так і зіп’юсь до дідькової мами. А що з дочкою буде? А з Люботином? В тебе що – патріотичні почуття притуплені?

– Та ні… але я ще такий молодий… не нажився ще…

– Шкода. Але що робити?»

«- Так, це правда. Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!

– Що ти говориш?! Ти повинен жити! Життя володаря не варте й одного рядка поета! Ти повинен писати!»

«- Ну і що? Ваш батько не винен, що мусить брехати. Якби я був справжнім драконом, то й не треба б цієї кумедії.

– Або якби князь був князем… І я – сама собою… І всі люди – людьми… А не драконами. Ах, я знаю, що зроблю! Зараз вийду до них в оцій чистенькій сукні.., Нехай побачать, що нема вже кого визволяти…»

«- …є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися. Але й підтяти вас жоден з них не сміє. Цього ми дозволити не можемо. Герой мусить бути свій. Так би мовити, для історії і для прикладу.

– Чого ви бідкаєтеся? Невже вам невідомо про нашу домовленність з князем?

– Ну-у, нам ще й не таке відомо. Служба, хе-хе. Працюємо в поті чола… Але, бачите, справа делікатна. Князь хоче, аби ви піддалися панові Лавріну, Князівна воліє його джуру. А от я – єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб. Цей пан Лаврін мені не дуже до вподоби. Більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього.

– Мене це не цікавить.

– Ну, певно, після вас хоч потоп! Але хіба це позиція справжнього патріота?

– До чого тут патріотизм?

– Ну, ви ж бачите себе саме патріотом. Хіба ні? Адже пустельнику так і сказалисьте, що йдете на смерть заради Люботина.

– Ви підслуховували наші розмови?

– Це не суттєво…»

Обговорення

  Як ви вважаєте, які з проблем є провідними у творі?

 Аргументуйте свою відповідь

Політичний режим	Маніпуляції	Інформаційна війна
Свобода слова	Сенс життя	Дійсність та бачення
Патріотизм	Вибір	Вірність та зрада

- Чому пустельник не хотів вчити дракона читати?

- Чому вважав, що якщо дракон «зачерпне краплю мудрості, то

довіку ситий не буде»?

- Як ви вважаєте, які досягнення дракона у навчанні найбільше

здивували пустельника?

- Чому в народі існує думка, що «дракони приходять у світ лихо

чинити»?

- У чому намагався переконати пустельника дракон?

- У чому ж, на думку пустельника, призначення дракона?

- Як ви розумієте слова пустельника: «Я тобі в душу не зазирну і кров’ю твоєю не покермую»?

Хто з героїв у чому вбачав свій сенс?

Хто з них, його досягнув, а хто втратив? Свою думку аргументуйте

Домашнє завдання:

ДОЧИТАТИ ТВІР

27.04.- 8в

28.04 - 8а

ТЕМА: АЛЕГОРИЧНІСТЬ ОБРАЗІВ ДРАКОНА ГРИЦЬКА, ПУСТЕЛЬНИКА ТА КНЯЗЯ.

 Укладання таблиці «Сюжет твору «Місце для дракона»

Пролог	Спокій та затишок князівства Люботин.
Завʼязка	Оголошення у князівстві про появу дракона. Хто вбʼє дракона – одружиться на князівні Настасії та успадкує престол.
Розвиток дії	Знайомство князя з пустельником та драконом Грицьком. Прохання погодитись на герць.
Кульмінація	Бій лицарів з драконом Грицьком
Розвʼязка	Вбивство дракона джурою Лавріна, поховання Грицька
Епілог	Смерть князя, який втратив сенс життя після вбивства дракона

-Із ким із персонажів твору ми знайомимося найперше?

-Що ж це за чоловік? Де він живе? Чим займається?

(Князь жив та правив у Люботині, через те його називали князем люботинським, іншої назви в творі немає.)

Утворі є ось така цитата:

«Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…». Князь «оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій»

-Чому князь так плекав сни про «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених»?

-Чи характеризує князя наказ про цілковиту полудневу тишу як людину, що плекає лицарські традиції?

 «Спокій і затишок запанували в князівстві, и полудень став богом, якому хоч і молилися, проте жертву приносили зовсім маленьку, майже непомітну жертву, а в нагороду здобули нудьгу, котра, мов іржа меч, пороз’їдала душі люботинців, а що ті одвикли боронитися, запанувала вона безроздільно, викликаючи неймовірну лінь та розмореність. Здавалося, всі люботинці тільки для того й живуть, щоб виспатись, і якщо не закинули вони ще своїх ремесел та господарок, то тільки тому, що, не забезпечивши здорової їжі, не мали вони й здорового сну».

-А чому ж в Люботині не стало війська?

-Як же вирішив князь вийти із цієї ситуації?

(Воєвода, пан Антось, підсказав новину, що на березі річки Бистриці бачили дракона. Князевій радості не було меж:

 «Ти диви! Господи, чим я віддячу тобі за ласку твою? – вклякнув під образами й помолився, а як устав з колін, то радість світилася в його очах, а плечі розправилися, наче й не згорблювалися ніколи. Так і оголосіть: хто переможе дракона – пошлюбить князівну і сяде на престолі. Бій з драконом – святе діло. Тут народ валом повалить. Проти цього лицарі не встоять. Я впевнений, що вони тільки-но цюю вість зачують, враз усі бенкети закинуть, за мечі візьмуться та жирок позганяють.») 

Чи справді на березі річки Бистриці бачили дракона? Який він був?

(«Дракон ще був зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним та навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші.»)

-Чи мав дракон товаришів?

-Хто ж це був за чоловік, цей Пустельник?

(Він колись був воєводою, але «але зажерся із батьком теперішього князя. Мені його безперервні військові походи впоперек горла стали. Воює, воює, а який із того мав хосен? Ані клаптика землі не зумів приточити до Люботина. Плюнув я та й подався сюди»

-Чому Пустельник дуже дивувався із дракона?

(Тому, що то був незвичайний дракон: його не цікавило вбивство людей, він харчувався лише рослинами, мав добре серце)

-Про яку послугу попросив дракон у Пустельника?

(Дракон попросив Пустельника навчити його грамоти)

-Чому Пустельник відмовляв дракона від навчання?

(Не драконове це діло, книги читати. Я тебе не відраджую, але, хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде. Від многої мудрості много скорбі, і хто примножує знання, примножує печаль.)

 

-Як ви розумієте слова Пустельника «…хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде»?

-Який талант відкрився у дракона?

(Він мав хист до написання віршів)

Домашнє завдання:

Охарактеризувати образи Дракона, Пустельника та князя(письмово).

28.04 - 8в

29.04 та 05.05 - 8а

АЛЕГОРИЧНІСТЬ ОБРАЗІВ 

-Отже, дракон мирно жив у печері, нікому зла не творив, читав книги, писав вірші. Але чи довго продовжувалося таке життя?

(Ні, не довго, бо князь оголосив «герць» (бій) із драконом, за переможцю якого князь віддасть в жони свою дочку та свій князівський престол)

-Як відбувався той бій?

-Як лицарі вирішили виманити дракона?

-Чому князь звелів загасити вогонь, адже це був непоганий спосіб розправи на драконом?

(Князь переслідував власні інтереси: йому потрібна була не сама смерть дракона, а лицар, який би власноручно зробив би такий подвиг)

-Чи достойна така поведінка князя?

-Як же все-таки князь домігся свого?

-Як така поведінка характеризує князя?

(Такі вчинки характеризують князя, як підступного й безсоромного чоловіка, який заради власних інтересів здатний легко пожертвувати безневинним життям)

-Як князь продумав план бою?

(Князь, не дивлячись на безсоромність прохання віддати життя заради «спасіння» Люботина, насмілився висунути для дракона ще декілька умов: в князівстві буде оголошено, що дракон викрав князеву дочку Настасію, і вона для правдивості посидить до бою декілька днів у печері, а найголовніше – дракон повинен піддатися у бою для конкретного лицаря – пана Лавріна)

-Хто ж був цей пан Лаврін? Чи правильний вибір зробив князь, що хотів «віддати» перемогу саме йому? 

(Пан Лаврін був великим лицарем, побував у багатьох походах, здійснив немало подвигів, але, окрім цього, його більше нічого не цікавило: «Державні справи не для мене. Я виріс у сідлі і в сідлі з мечем у руках волію постати перед богом. Як той Святослав Завойовник, що головою наклав у бою з печенігами. Затишне життя на перинах мене мало приваблює.»)

-Чому Лаврін не зміг убити дракона?

(Бо відчував, що дракон не по-справжньому б’ється, він побачив у його очах відчай, біль і бажання жити. Лицарю було шкода дракона. Тому Дракона вбив Лаврінів джура, що стояв збоку)

-Який фінал твору?

(Дракон убитий, новий князь знайдений, до того ж це саме той, кого вподобала молода князівна, але князь не знаходить собі спокою, його мучає совість. Він приходить час від часу на могилу дракона, якого похоронили біля Пустельника, розмовляє з ними, наче із живими, і одного разу й сам помирає біля їхніх могил)

 Образ Пустельника

·         Пригадайте, що вам відомо про Пустельника?

·         Колись був воєводою, але втомився від військових походів, що не мали сенсу

·         Написав літопис люботинський

·         Розповідає драконові про реальність

·         Навчив Грицька читати, хоча спочатку цього не хотів

·         Не може навчити дракона робити зло, бо сам не знає «як це робиться»

·         Знайшов для Грицька нову печеру, з якої його неможливо було б викурити

·         Познайомив із князем, заступався за нього перед ним

·         Перед смертю шкодує, що втрутився у життя дракона і вплинув на нього, проте просить його тікати і продовжувати писати «наперекір усім князям»

·         Ким Пустельник був для Грицька?

·         Що між ними було спільне?

 Образ князя

Пригадайте, що вам відомо про князя?

·         Після того, як посів престол, у Люботині запанував спокій та затишок

·         Марив військовими походами та війнами, які йому снилися лише в полудень

·         Часто кидав розпочату справу, не доводячи її до кінця

·         Дослухається до слів радника (віддати Настасію заміж за того, хто вбʼє дракона; попросити дракона піддатися тому лицарю)

·         Обурений тим, що пустельник навчив дракона читати, вважає це помстою

·         Вважає себе великим прихильником традицій

·         Розповідає драконові як бути драконом

·         Вважає, що своїми вчинками і небажанням ставати до герцю Грицько ганьбить його і ціле князівство

·         Вирішує дракона «добром узяти»

·         Підлаштовує викрадення князівни та просить роздобути кісток, щоб розкидати біля печери, вибирає для неї сукню та дає пляшечку з червоною фарбою

·         Його картає сумління, проте він виправдовує свій вчинок тим, що це єдиний вихід «щоб врятувати Люботин»

·         Виконує останню волю дракона і ховає його поряд з Пустельником

·         Зізнається у скоєному Лаврінові

·         Зрозумів, що йому бракує розмов із драконом

·         Вважає своїх пращурів такими, що також «кривдили душею»

·         Вважав, що розбудив державу

·         Втратив сенс життя після смерті дракона

 Образ радника Антося

Пригадайте, що вам відомо про радника?

·         Розповідає князеві про дракона

·         Запитує шинкаря про його особистий внесок у «всенародній боротьбі з драконом», вказує на крадіжку солі

·         Приносить до шинку зображення страшного дракона «аби лицарів до бою надихнуло»

·         Радить князеві вказати драконові на лицаря, якому треба піддатися

·         Відкриває бій з драконом, не допускає до турніру тих, кого не потрібно

·         Розповідає драконові про регламент бою та просить, щоб той піддався не Лаврінові, а іншому лицареві, мотивуючи це тим, що він – «єдина людина в князівстві, хто дивиться не поверхнево, а вглиб»

·         Пропонує драконові зберегти рукописи, Валентин Чемерис. "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання". без згадки про авторство

·         Відмовляє князя розкритися Лавріну, проте намарно

 Образ князівни Настасії

·         А що ви можете сказати про молоду князівну?

·         Князівні двадцять років, тому їй пора вже вступати до шлюбу

·         Князь не довіряє їй престол

·         Зачарована печерою дракона, а його називає Метеликом

·         Розчарована в тому, що вже доросла

·         Зізнається Грицькові у своїх амурних справах

·         Не довіряє подругам

·         Нічого у світі не бачила, тому сприйняла приїзд до печери як пригоду

·         Захоплюється віршами Грицька

·         Розуміє, що вона – справжня убивця дракона

·         Хоче вирватися з «затятого кола липових героїв», проте мириться зі становищем

 Образ лицаря Лавріна

·         А яке ваше ставлення до лицаря Лавріна?

·         Що нам відомо про цього персонажа?

·         Хоробрий, проте не любить підлабузництва

·         Йому вже сорок пʼять років, і він вважає, що це не час для одруження, проте, якщо це винагорода за подвиг, то він згоден

·         Вважає, що «державні справи не для нього»

·         Добрий, адже не відмовив бабусі дати їжі

·         Не погодився здобувати чарівний меч Вілодан, бо вважав, що не може чужим іменем отримати перемогу

·         Був неговірким, про свої подвиги волів не розповідати

·         Відчув жалість до дракона, розуміє, що той йому піддається

·         Зізнається в тому, що не він вбив дракона, а його джура

·         Не згодився нічого брати на згадку про бій з драконом, проте зголосився поховати дракона

·         Дізнавшись правду, прокляв князя

Образ дракона Григорія

І нарешті, давайте розглянемо образ головного героя твору – дракона Григорія.

·         Яким він постає у творі?

·         Якими є його вчинки?

·         Був зовсім молодим, лише 8 років, харчувався рослинною їжею

·         Після зустрічі з Пустельником швидко навчився говорити людською мовою та випросив навчити його читати

·         Писав вірші та читав Біблію

·         Біля печери росли квіти та були «городні грядки»

·         Не хотів ні з ким битися та нікого страшити

·         Не вмів бути страшним та чинити зло

·         Пропонує, щоб князь оголосив, що він мертвий, а він буде сидіти у печері і носа «нікуди не потикатиме»

·         Після візиту князя замислюється над почуттям патріотизму

·         Вирішує вмерти за свою землю, бо вже «вріс» у неї

·         Просить поховати його поряд з Пустельником, а вірші зберегти

·         Вважає себе не добрим, а боягузом, зупиняє Настасію у розкритті обману

·         Тримає слова, даного князю

·         Жаліє радника, бо навіть той для нього «жива істота»

·         Піддається Лаврінові, проте робить це так, щоб ніхто не помітив

·         Читає молитву перед смертю

·         До речі, як ви розумієте імена героїв твору?

·         Чи відповідають вони характерам героїв?

·         Чому, на вашу думку, князь та Пустельник не мають імен?

Проблематика твору

Отже, дізнавшись більше про героїв твору, ми можемо побачити, що кожен із них далекий від ідеалу, і навіть ті, що, на перший погляд, здаються позитивними, такими стовідсотково не є. Це розкривається у творі через ряд проблем, давайте повернемося до наших героїв та дізнаємося, яких саме.

Пустельник:

·         Самотність

·         Добро та зло

·         Відповідальність

·         Мистецтво

·         Значення освіченості

Князь:

·         Відповідність мрій та дійсності

·         Схильність до маніпуляцій

·         Дружба

·         Правда та брехня

·         Підробка фактів

·         Бажання відповідати попередникам

·         Сумління

·         Втрата мети

Радник:

·         Добро та зло

·         Маніпуляції

·         Залякування інших

·         Толерантність

·         Вірність та зрада

·         Правда та брехня

Настасія

·         Дружба

·         Кохання

·         Правда та брехня

·         Неможливість вплинути на події

Лаврін

·         Чесність

·         Боротьба за ідею

·         Милосердя

·         Розчарування у правді

Дракон

·         Мистецтво

·         Патріотизм

·         Вибір

 Алегоричність образів твору

 «Місце для дракона» приховує під своєю формою глибокий підтекст, і образи твори також алегоричні.

Настасія – жертва обставин, пішак у руках інших – проблема, створена штучним шляхом. Адже за словами самої героїні «Якби не було мене, може, обійшлося б і без цього герцю…» і « якби князь був князем… І я — сама собою… І всі люди — людьми… А не драконами»

Князь – представник режиму влади, з яким він, можливо, й не дуже погоджується, проте «великий прихильник традицій», якому снилися «війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених». Він хоче залишити слід у історії як правитель, так само, як його попередники, проте вдається до їхніх же методів, які були не такими вже й добрими, бо дивлячись на портрети своїх дідів та прадідів, звертається до них словами: «Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви — погани, що не відали святого письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!». А ще, поряд з портретами колишніх князів не лише у замку князя, але й у шинку, завжди літають мухи, які символізують зло та бруд. Хіба не такою була попередня влада? Князь хоче пробудити державу і пробудити її, але, як виявляється «Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію!»

Радник – представник режиму влади, який бореться за примарну ідею, і вважає лише свої рішення правильними, бо як він каже «я — єдина людина в цьому зачуханому князівстві, котра дивиться не поверхово, а вглиб».  Заради досягнення власної мети він готовий на усе – вводити людей в обану, маніпулювати, давати обіцянки, проте вигідні лише йому. До того, хоч він і має упереджене ставлення до представників інших держав, він турбується про репутацію князівства, бо «…є лицарі і з-за границі, розумієте? Ми в жодному випадку не повинні перед ними острамитися». Крім того, саме радник перетворює герць на шоу з народними гуляннями, дає вказівки як себе поводити дракону, скільки бій має тривати, а також усуває тих лицарів, які йому не вигідні. І Лаврін йому не подобається, бо «більшу частину життя пробув за межами краю. Хто й зна, які там вітри в голові у нього». Радник – людина, що свято вірить у систему і продовжує робити все, щоб її зберегти.

Лаврін – людина, на перший погляд, шляхетна. Його мета – подолати дракона. І «якби не герць, то й пан Лаврін би тут не з’явився». І він єдиний, хто розуміє всю безглуздість ситуації, і, в черговий раз зазирнувши в око драконові, переосмислює і свою участь у цьому герці: «На біса я в це вв’язався? Навіщо мені князівна, котра ніколи мене не любитиме? Навіщо мені цей дивний дракон, який боронить перед лицарями свого живота, а мені підставляє око, вразити яке може й дитина? Що він мені злого вчинив? Оно жива й здорова Настасія виходить з печери, оно пан Чурило із джурою вже мчать до неї. Все. Князівна врятована. Лишається тільки вбити змія, який не зробив їй нічого поганого.» Дізнавшись, що це дійсно було штучним, він проклинає Люботин і князя і їде. Тобто це людина, яка була далекою від влади, хотіла бути їй корисною та вірила у її ідеї, проте дізнавшись правду, розчарувалась.

Пустельник – мудрий наставник, той, хто розуміє правду життя, і той, хто розуміє стан речей і те, ким є дракон для народу: «Ти — той ніж. Ти все ще біля горла… Податок збільшили — дракон винен. Хлопців до війська забрали — дракон винен. Град вибив збіжжя — і тут винен дракон. На тебе геть усе можна списати…». Він відмовляє дракона від герцю, бо знає, що його самопожертва буде марною: «Коли людина іде на смерть за вітчизну, то ім’я її потім прославляють у віках. А ти був драконом і ним зостанешся. Ти загинеш як дракон, а не як поет і герой. Люботин ніколи не дізнається правди. Героєм стане той, хто уб’є тебе. Навіщо ж оця жертва? Кому ти її приносиш?». Свого часу він сам відмовився від війн, усамітнився та писав літопис, про який ніхто не знав. Адже, якби про нього дізнались, можливо, і Пустельник би перетворився на дракона?

І, нарешті, дракон. Кого він може уособлювати? Адже він наділений лише позитивними рисами? Він вирощує квіти, харчується лише рослинною їжею, читає книги, молиться та пише вірші. Його не цікавить влада, проте влада втягує його у свої ігри, роблячи, фактично, ворогом? І він не просто так називає себе «боягузом», адже він таким і є. Загнаний владою, розуміючи тиск з боку князя, але, переконуючи себе в тому, що так буде краще, і що здатися – це патріотичний вчинок, він зголошується на герць. Самовільно прирікає себе на смерть, бажаючи лише, щоб залишились його твори.

 

Чи не нагадує вам це момент з історії?

Своєрідним фокусом трагедії української культури 20-х років ХХ століття  стало 3 листопада 1937 року, коли до двадцятої річниці Жовтневої революції за вироками позасудових органів були розстріляні Лесь Курбас, Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Яловий та інші. Загалом в один день було страчено понад 100 представників української інтелігенції. Знищення не обмежилися цим днем і тривали після нього. Окремі діячі культури, пішли на компроміс із владою. Їм було збережено життя, проте позбавлено свободи творчості.

 

Дракон  став   жертвою політичного режиму. Митцем, зламаним системою.

Підсумки уроку

Отже, повість-казка Юрія Винничука «Місце для дракона» – не така вже й казка. А твір, що зображує реальну дійсність, коли панували  справжні «драконячі закони».

  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ВИКОНАННЯ  ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ЗА ТВОРОМ ЮРІЯ ВИННИЧУКА "МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА". 

05.05.- 8в

06.05 - 8а

ПІДСУМКОВИЙ УРОК ЗА ТВОРОМ

"МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА."

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

Треба дати стверджувальну чи заперечну відповідь на питання.

 1.Воєвода дорікав князю в тому, що владика зневажливо поставився до законів своїх предків. 

 2.Пустельник розповідав дракону про народні звичаї та обряди. 

  3.Пустельник написав повість про Люботин. 

  4.Дракон намагався знайти щасливе місце на землі. 

  5.Люди розпалили багаття перед печерою, щоб дракон виліз із  неї на бій. 

  6.Талановитість дракона виявилася в тому, що він умів писати

картини. 

 7.Князь найбільше боявся повстання народу. 

 8. На думку князя, вільнодумство є найбільшою небезпекою. 

9.Пустельник вважав, що під час військових подій у першу чергу гинуть боягузи. 

10.Настасія називала Грицька метеликом. 

11.Князівна хотіла стати дружиною Кельбаса. 

12Лаврін, коли дізнався правду про поєдинок, почав проклинати князя. 

  Впізнай героя.

1.Хто з героїв повісті уклав літопис Люботинський? 

2.Хто з героїв повісті куняв у кріслі, заколисаний мушиним

дзижчанням? 

3.Хто з героїв повісті прибіг захеканий до князя, став перед ним,вибалушивши здивовані очі та кривлячи рота в гамованому позіханні? 

4.Хто з героїв повісті ще й говорити не вмів, був як мала дитина, та голову мав тямущу й досить хутко навчився спілкуватися? 

5.Кого з героїв повісті змій заніс до себе в печеру й пильнував усю ніч, а вранці напоїв його зіллям? 

6.Чия поява стала для всього княжого двору неабиякою подією. За ним чередою увивались охочі поласувати цікавими подробицями з лісових блукань? 

7.Хто для правдивості сидів у печері дракона декілька днів?

8.Хто князівні зразу припав до серця, і тому з весіллям не

забарились? 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1.  ВИКОНАТИ ТЕСТ ЗА ТВОРОМ "МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА" ЗА ПОСИЛАННЯМ  https://demchenko15.blogspot.com/p/8.html
ПРОЧИТАТИ ТВІР ВАЛЕНТИНА ЧЕМЕРИСА "ВІТЬКА + ГАЛЯ, АБО ПОВІСТЬ ПРО ПЕРШЕ КОХАННЯ."

11.05. 2021 - 8в, 12.05.2021 - 8а

ТЕМА:

Валентин Чемерис. "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання".

Сміх - найкращі ліки для зміцнення організму, для гарного настрою, які не можна придбати в жодній аптеці світу. Його ми не купимо ні в краплях, ні в пігулках. Але саме Добродій Сміх   викликає появу позитивних думок і гарний  настрій, чим зміцнює імунну систему. Коли усміхнутися перехожому – він усміхнеться у відповідь. Коли усміхнутися небу і сонцю – розійдуться хмари. Коли усміхнутися Всесвіту – станеться щось казкове. Усміхніться одне одному вустами, очима, долонями, серцями.

Ми розпочинаємо вивчення нового розділу -«Український гумор». 

Прига­дайте, що таке гумор.

        Що є об'єктом сміху в гуморис­тичних творах?

«Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід залишив на землі, скільки добра подарував людям»,— так вважає відомий український письменник-гуморист Валентин Чемерис. З його  іскрометною гумористичною повістю «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» ми й розпочнемо знайомство на сьогоднішньому уроці.

1.Ознайомтеся з біографією письменника.

2. Перегляньте буктрейлер.

2

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: прочитати твір Валентина Чемериса "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання".

 

 

12.05. 2021 - 8в, 13.05.2021 - 8а

ТЕМА:

Валентин Чемерис. "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання". ДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ В ДОРОСЛОМУ ЖИТТІ, ПЕРЕДАНІ ЗАСОБАМИ ГУМОРУ.

ЗАПИШІТЬ ВІДПОВІДІ У ЗОШИТ.

«Так» - «Ні»

1. Події відбуваються в селі  Великі Чаплі .

2. Головному герою Вітькові Горобцю16 років.

3. Котигорошко вважав себе знавцем-теоретиком у написанні віршів .

4. Товариші зняли з опудала сомбреро, щоб співати Галі серенаду .

5. Серенада не розтопила Галиного серця, бо хлопці погано співали .

6. Зілля баби Векли не допомогло приворожити Галю, тому що Вітька відмовився його пити.

7. Вітька Горобець ішов  на перше побачення до Галі Козачок як на страту .

8. Вітька з Федьком розчарувалися в Галі, бо дізналися , що вона пішла на побачення з іншим .

9. Щоб помститися Петрові, хлопці відлупцювали його.

10. Вітька зрозумів, що теж подобається Галі, коли вона прибігла рятувати його з‑під арешту.

11. Коли Федько прийшов сватати Галю, її мама погодилася віддати дівчину .

12. На згадку про кохання Вітьки й Галі Федько залишив надпис на дереві:  «Вітька + Галя».

•  Розташуйте подані поняття за їхньою значущістю у вашому житті: праця, навчан­ня, дружба, кохання, хобі.

•  На яке місце ви поставили дружбу? А кохання? Яку роль відіграє це почуття в житті чотирнадцятилітніх?

В житті існує одвічна проблема кохання. Яким треба бути, як себе поводити, щоб  здобути  його? Сподіваюся, що твір, з яким ми познайомимося, допоможе вам зрозуміти , що таке кохання, підкаже шлях до нього. 

ВАЛЕНТИН ЧЕМЕРИС

У кожного з нас свій світ. Особливо в неординарних людей, у творців. У декого їх буває й по кілька. У Валентина Чемериса їх аж п’ять.

Світ перший -  історичні романи, повісті, оповідання письменника: "Ольвія" (чотири перевидання), "Фортеця на Борисфені", "Смерть Атея" (літературна премія ім. Д.І. Яворницького)  "Генерали імперії", "Ордер на любов" (Міжнародна премія Українського козацтва "Лицарське перо", 2008)..

Світ другий - детективно-пригодницькі книги:  "Убивство на хуторі біля Диканьки" (літературно-мистецька премія ім. І. Нечуя-Левицького), "День Ворона", "Тайна Агати Крісті", "Таємнича пригода на Орілі", "Золотий саркофаг" та ін.

Світ третій – фантастика: роман "Приречені на щастя", "Білий корал детективу", "В сузір’ї Дракона", "Феномен Фенікса" тощо.

Світ четвертий: -твори з сучасного життя: оповідання, повісті.  "Державна коханка" (Премія ім. Ю. Яновського за кращі оповідання"), романи-есе: "Сини змієногої богині", "Президент", "Голгофа українського православ’я", "Бомба для патріарха".

І  нарешті  світ п’ятий - сатира та гумор. Власне В. Чемерис і починав як сатирик-гуморист. Видав вісімнадцять книг веселого жанру (всього в нього вийшло більше п’ятдесяти). Серед них — "Царська охота",  "Вибори таємного агента", "Як стати щасливим", "Вуса № 3" (свого часу були відзначені журналом "Перець"). За що автор отримав премію ім. Остапа Вишні,  ім. Степана Олійника,  ім. Ф.Ф.Маківчука, він лауреат веселої премії Одарки та Карася, що її присудила газета "Молодь України".

- А з яким почуттям ви читали повість?

- Чи можна назвати твір гуморис­тичним? Які епізоди найбільше насмі­шили?

-   Хто з героїв викликав особливу симпатію?

                                                            

  Дослідження-пошук. Як ви вже з'я­сували, повість було написано більш ніж півстоліття тому, і Галя з Вітькою - ро­весники ваших бабусь і дідусів. Знайдіть за одну хвилину принаймні п'ять доказів того, що герої живуть у зовсім іншу добу.

 -Що ж ріднить вас із героями твору? Чим близькі вони сучасному читачеві?

 Робота з текстом твору.

 Незва­жаючи на жартівливий тон оповіді, у повісті порушено важливу проблему - зародження першого кохання, яке згодом, можливо, стане великим і на­віть єдиним. «Поживемо - побачимо. Все можливо на білому світі», - пише Валентин Чемерис. А якщо ні, то через роки, за твердженням самого автора, дівчина «буде прибігати у сни голубою куницею, швидкою, як вітер, і бентежною, як пре­красна казка».

- Яка ваша думка: кохання Галі й Вітька з часом мине чи залишить­ся світлим спогадом на все життя?

- Як автор змальовує зародження кохання? Воно з'явилося несподівано чи виросло на ґрунті дружби? 

Як у творі показано новий етап у стосунках Вітьки з подругою дитинства? Прочитайте від­повідні рядки. Чи є в них натяк на жарт?  С.246 підручник

(«І раптом в один чудовий день ти зовсім-зовсім іншими очима глянув на свою товаришку з довгою косою...».

- Як змінився Вітька, коли закохав­ся? Чому хлопцеві так тяжко?

- Чому Вітька звертається по до­помогу до Федька? Чому вважає, що дванадцятилітній Котигорошок більше знається на коханні?

 

 -   Чому автор починає повість із ду­елі, порушуючи часову послідовність?

-   Що з намагань Вітька закінчуєть­ся крахом? Чому?

 

Запитання для хлопців. Як ви оцінюєте вчинки Вітьки? У чому він помилявся? Чому переживав провали? Який із задумів був цікавим? Що зава­дило втілити його?

Запитання для дівчат. Як оцінила Галя вчинки Вітьки? Якби ви були на місці Галі, чи зрозуміли б, що коїться у Вітьковій душі? Яким діям хлопця дали б найвищу оцінку?

Дослідження-обґрунтування. Хлопці повсякчас потрапляють у якісь історії і при цьому виглядають коміч­но. Та чи сміється автор зі свого героя? Знайдіть авторську мову в розділах «Шановний товаришу Горобець!», с.18

«На Голгофу!»,  с.27

і зробіть висновок про те, як автор ставиться до свого героя.

-  Яким було кохання Галі? Воно за­родилося одночасно з Вітьковим, раніше, чи під час залицяння хлопця?

- Чого ж більше в повісті - гумору чи романтики? Що дає творові поєднан­ня гумористичного й романтичного?

-   Сформулюйте тему та головну думку  повісті.  

 Бесіда

•  Які «дорослі» проблеми намагаються розв'язати підлітки в повісті В. Чемериса?

•  Чому твір актуальний і в XXI ст.?

•  Чого навчає він дітей і дорослих?

•  Чи можна назвати Вітьку й Галю кла­сичними образами закоханих?

Вчитель:

Справжнє кохання — це велике надбання людини. Воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. То чи існує справжнє кохання сьогодні? Мабуть, що так, оскільки й зараз люди продовжують здійснювати героїчні та безглузді вчинки задля кохання і страждають від цього. Це й робить їх людьми.

ВІДПОВІДІ НА ВІКТОРИНУ

«Так» - «Ні»

1. Події відбуваються в селі  Великі Чаплі ( Так).

2. Головному герою Вітькові Горобцю16 років (Ні).

3. Котигорошко вважав себе знавцем-теоретиком у написанні віршів (Ні).

4. Товариші зняли з опудала сомбреро, щоб співати Галі серенаду (Так).

5. Серенада не розтопила Галиного серця, бо хлопці погано співали (Ні).

6. Зілля баби Векли не допомогло приворожити Галю, тому що Вітька відмовився його пити( Ні).

7. Вітька Горобець ішов  на перше побачення до Галі Козачок як на страту (Так).

8. Вітька з Федьком розчарувалися в Галі, бо дізналися , що вона пішла на побачення з іншим (Так).

9. Щоб помститися Петрові, хлопці відлупцювали його (Ні).

10. Вітька зрозумів, що теж подобається Галі, коли вона прибігла рятувати його з‑під арешту( Так).

11. Коли Федько прийшов сватати Галю, її мама погодилася віддати дівчину (Ні).

12. На згадку про кохання Вітьки й Галі Федько залишив надпис на дереві:  «Вітька + Галя» (Так).

  Домашняє завдання  (на в и б і р). 

1.Складіть кроки Вітьки до серця коханої.

Прагнучи завоювати серце Галі, Віть­ка випробовує різні методи. Утворіть кроки Вітька, поставивши їх у пра­вильній часовій послідовності.

Сватання, дуель, серенада, кіно, приво­ротне зілля, поцілунок, перше побачення, вірш у газету, любовне посланіє.

2. Придумати ще од­ну пригоду, яка трапилася з Вітькою та іншими героями твору. 

3. Написати розлогу відповідь на запитання: «Чим приваблює мене Вітька (Федько, Галя)». 

18.05. 2021 - 8в, 19.05.2021 - 8а

ТЕМА:

Валентин Чемерис. "Вітька + Галя, або Повість про перше кохання". Образи твору.

Він був і є, як гумор, молодим,

А молодих, як сміху, наплодив.

Він їх творив — не з власного ребра,

А з гострого, веселого пера.

Бо є закон: ніколи Чемерис

Без усміху й не спав і... не журивсь.

Михайло Чхан

Вікторина 

Чи були ви уважними читачами? Дайте відповіді на дванадцять запитань і отри­майте найвищий бал.

1. У якому році відбуваються події, описані в повісті?

2. Яке прізвисько мав Федько Котигорошок?

3. Про що редакція газети порекомен­дувала Вітькові написати вірші?

4. «Завжди прилизаний, напахчений одеколоном, мамин синок, ябеда і боягуз, хвастун і брехун» - це характеристика...

5. Хто такий Даний Етап? Назвіть ім’я.

6. Що лежало в кобурі міліціонера?

7.  Що завадило глядачам насолоди­тися поцілунком у кіно?

8. Яке дивацтво було в діда Свирида?

9.  Скільки коштувала біла хлібина, з якою Федько йшов свататися?

10.  На сватанні Федько сказав Гали-ній матері, що шукає ...

11.  Напис «Вітька + Галя» Федько зробив на...

12.  Універсальним методом лікуван­ня сина для Вітькової матері був...

—     Про що мріяв Вітька, очікуючи Галю на побачення? Як його мрія ледь не здійснилася й чим трохи зіпсувала побачення? (Історія з левом.)

—     Чому Галя запитала Вітьку, скільки буде двічі по два?

—     Для чого Вітька запалив при Галі цигарку й до чого це призвело?

—     Що зіпсувало ефект від кінокартини, яку дивилися Вітька з Галею та їхні односельці? (Будильник у Вітьчиній кишені.), а потім перший поцілунок?

—     Розкажіть по пригоду Федька з подарунком для Галі, сливами та комірником Сидором Гускою    

—     Яких висновків дійшов Федько, спостерігаючи за розвитком стосунків Вітьки з Галею, і чим це підкріпив теоретично та практично? (Дібрав прислів’я про кохання та одруження; вирішив, що Вітька повинен якщо не одружитися з Галею, то хоча б заручитися, посвататися.)

—     Розкажіть про обряд сватання, який провів Федько, та що з того вийшло.

—     Як Федько вирішив залишити слід в історії від Вітьчиного кохання до Галі?

 Що підкреслює автор, обираючи героям прізвища Козачок, Горобець, Котигорошко?

Ø  Як ви думаєте, які почуття в Галі Козачок до Вітьки?

Ø  Чи щасливий Вітько із Галею? Свою відповідь умотивуйте. Як ви оцінюєте його кроки до здобуття прихильності коханої?

СМІШНЕ  В ПОВІСТІ «ВІТЬКА + ГАЛЯ…»

 Смішне: наслідування Федьком книжних романів;  комічні ситуації із серенадою, листом до редакції, приворотним зіллям та ін.

Цитатна характеристика головних героїв твору.

Вітька Горобець

·         Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…

·         Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.

·         Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.

·         Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.

·         Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.

·         Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками. — І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.

 

Федько Котигорошко

·         Маленький товстий і флегматичний Федько мусив бігати за ним підтюпцем. Цей дванадцятилітній опецьок (якого за смаглявість по-вуличному називали Жучком), здавалося, не ходив, а котився на своїх коротеньких ногах. По-третє, старша Федькова сестра працювала бібліотекаркою в сільському клубі, і Федько змалку мав доступ до тих книжок, яких дітям суворі педагоги не рекомендували давати. Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман, від обсягу якого у Вітьки йшов мороз по спині. І хоч часто Федько не розумів прочитаного, але це не відбивало в нього охоти до читання. Особливо багато читав Котигорошко про кохання і вважав себе в цім ділі знавцем-теоретиком.

·         Федько знову був Федьком: флегматичним, спокійним, добродушним і вайлуватим.

·         Що в мене на думці, те в тебе на язиці. Чистісінький тобі Вольф Мессінг!

·         Що він язикатий — знала, але щоб так складно небилиці плести… А щоки горять… Ах, які капосні щоки, так і горять, горять… Ну й утнув же Федько!

 

Галя Козачок

·         Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою.

·         Яка ж вона гарна!.. Куди він раніше дивився, куди?.. О сліпець!.. О великий сліпець!.. І добре, що хоч вчасно прозрів!

·         Ніби сонце вкотилося до сарая. На порозі з'явилася Галя Козачок.

·         Вона підходила до нього, струнка й висока, в білому-білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.

·         Щоправда, Галя — дівчина не з лякливих. Сам Причепа колись потиснув їй руку і подякував за відвагу. Він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай Кордебалет.

 Петро Білий

·         Городом йшла Галя, його Галя із сином чаплівського фінагента Петром Білим! Вона весело сміялася до нього, і Петро теж сміявся. Отой завжди прилизаний, напахчений одеколоном мамин синок, Петро Білий. Отой Петро Білий, ябеда і боягуз, хвастун і брехун, якого Вітька терпіти не міг.

·         Боягуз він нікчемний, а не Петро! Хвастун заячий! Та зроду-віку не повірю, щоб Галя його покохала!

  Домашнє завдання:

 Заповнити таблицю, указавши анкетні дані Вітька.

Зовнішні риси, вік
Внутрішні риси
Таланти
Мрії та прагнення

 

 Заповнити таблицю, указавши анкетні дані Галі.      

Зовнішні риси, вік
Внутрішні риси
Таланти
Мрії та прагнення

 

 Заповнити таблицю, указавши анкетні дані Федька.

Зовнішні риси, вік
Внутрішні риси
Таланти
Мрії та прагнення

 

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ:

Ø  Уявіть зустріч друзів із повісті В. Чемериса «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» через десять років та опишіть її. Пофантазуйте, якими вони можуть стати. 

П            ПОВТОРІТЬ МАТЕРІАЛ, ЩО ВИВЧИЛИ У 2 СЕМЕСТРІ. 

ПІДГОТУЙТЕСЯ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ. 

 

   

19.05.2021 - 8в, 20.05.2021 - 8а

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ВИКОНАЙТЕ ТЕСТОВУ РОБОТУ ЗА ПОСИЛАННЯМ

25.05.2021 - 8в, 26.05.2021 - 8а

БЕСІДА ПРО ТВОРИ, ЩО ВИВЧАЛИСЯ УПРОДОВЖ РОКУ. 

Першочерговим завданням на літо для кожного школяра, безумовно, є відпочинок. Яскраве сонце, тепле море чи річка, свіжі фрукти й овочі повернуть організму дитини життєві сили, а список літератури на літо 2021 допоможе економніше витрачати їх протягом наступного навчального року. Не секрет, що під час навчання часу для читання не вистачає катастрофічно. Тоді як влітку його більше, ніж досить. А значить, прочитавши великі твори, що вивчаються на уроках української літератури, на літніх канікулах, можна зекономити час і енергію протягом наступного 2021-2022 навчального року.

Список літератури на літо для учнів 9 класу

Родинно-побутові пісні:

«Місяць на небі, зiроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько».

Українські народні балади «Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить».

Давня література:

Перекладна література Біблія (фрагменти). Легенди: про Вавилонську вежу, про Мойсея. Притча про блудного сина. «Слово о полку Ігоревім».

Українська література доби Ренесансу і доби Бароко:

Григорій СКОВОРОДА. «Бджола та Шершень», «Всякому місту — звичай і права», «De libertate».

Нова українська література:

Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «Енеїда», «Наталка Полтавка»,

Григорій КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО. «Маруся».

Література українського романтизму:

Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ. «Пан та Собака»,

Євген ГРЕБІНКА. «Ведмежий суд». «Човен»,

Микола ГОГОЛЬ. «Тарас Бульба»,

Тарас ШЕВЧЕНКО. «Сон» «Кавказ» «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» («Катерина», «Наймичка», «На панщині пшеницю жала…», «Марія», «У нашім раї на землі…» «На панщині пшеницю жала…». «Наймичка». «Доля», «Росли укупочці, зросли…»

Пантелеймон КУЛІШ. «Чорна рада»,

Марко ВОВЧОК. «Інститутка»,

Михайло СТАРИЦЬКИЙ. «Не зaхвати солодкого зомління…»,

Іван НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. «Кайдашева сім’я».

Тож бажаю цікавого читання та приємного відпочинку!

2